Віршик "Як хочеш швидко підростати..."

Як хочеш швидко підростати

Як хочеш швидко підростати
І розвиватися як слід, —
Себе повинен вберігати
І захищатися від бід.
— Яка біда спіткати може?
— О! Бід навколо — ціла тьма!
Ти не роби чого не гоже,
Не підставляй себе дарма.
Цигарку взяв малий хлопчина,
Як паровоз іде й димить.
Й не думає того дитина,
Що це страшна для нього мить.
Він виробля погану звичку,
Бо вже звикатиме палить.
Здоров’ячко, як рукавичку,
Він може просто загубить.
Хворітимуть його легені,
Всі органи і голова.
А він стиска цигарку в жмені,
Та ще й радіє і співа.
Бо думає, що хитрий дуже,
Що він усіх перехитрив.
До себе ставиться байдуже
І сто болячок вже нажив.
Але про це він ще не знає,
Не всі ще органи болять.
І знов цигарку витягає,
Бо хочеться дорослим стать.
Та сильним, гарним він не стане,
Бо зріст вповільнюватись став.
Усе, що в світі є погане,
Хлопчина в організм запхав.
Та ще й в залежність від цигарки
Утрапив бідолаха, як в капкан.
Не допоможуть слово й лайки,
Тепер над ним цигарка — пан!
Така маленька і нікчемна,
А влада в неї — он яка!
Вона щосили недаремно
Трима в полоні хлопчака.
А він їй зразу підкорився,
Бо сили-воленьки не мав.
Отак малий з дороги збився,
Ослаб і зовсім хворий став.
Тепер одна погана звичка
У хлопця є й здоров’я їсть.
А друга теж, її сестричка,
Заходить часом, наче гість.
Бо в хаті свято часом сяє,
Горілка в пляшці на столі.
Хлопчина, деколи буває,
Ще й вип’є чарочки малі.
Бо теж попробувати хоче,
Що то татусь біленьке п’є.
А потім сам собі охоче
Тихцем горілочки наллє.
Отрута ж та усе руйнує,
Найперш страждає голова.
Всі центри там паралізує...
Біда великою бува.
Це друга звичка препогана.
Життя калічить всім-усім.
Приємна вам людина п’яна?
Розумна? Мабуть, не зовсім...
Отож, звичайно, любі діти,
Ростіть здоровими завжди.
Бо ліпш розумними ходити
І бути далі від біди.
Найкраще всім здоровим жити,
Де щастя, радість є і сміх.
Учитись, з мріями летіти —
Таке задовольнить усіх!
Але ж не всі те розуміють.
Немов під чарами живуть.
А ще відмовитись не вміють,
На повідну у других йдуть.
Бо слабаки! Не мають сили,
Щоб стійко вимовити: «Ні!»
Тим самим вже біду зробили
І дуже шкода їх мені.
Це Васі, Галочки, Степани,
Дівчата й хлопці — слабаки!
З таких бувають наркомани,
Курці запеклі й пияки.
Свого характеру не мають,
Відсутня сила й воля в них.
Під вплив частенько підпадають.
Спочатку все це ніби сміх.
Та час летить, вони страждають,
Наркотики — страшна біда!
І молодими помирають,
А вороття нема... Шкода...
Тож краще на собі не треба
Перевіряти дію ту.
Поглянь, яке чарівне небо
Нас кличе в синю висоту!
Яке життя довкіл прекрасне!
Росинка на траві блищить.
Яке чарівне сонце ясне
І неповторна кожна мить!
Й життя у кожного єдине
І неповторне, лиш одне.
А ти у світі цім — Людина!
І хай біда тебе мине.
В хворобі щастя не буває.
Лише в здоров’ї щастя є.
Весела думка всіх єднає.
Здоров’я лиш дурний псує.